У середу, 22 січня, у прокатедральному соборі Святої Софії молилися Божественну Літургію за справедливий мир та перемогу для України, а також за всіх захисників та захисниць у День Соборності України. Моління очолив о. Роман Кулинцак у співслужінні о. Марка-Ярослава Семегена, президента релігійного товариства «Свята Софія».
Після Літургії, у 47-му річницю відходу до Вічності владики Степана Чміля, душпастирі спільно з вірними панахидою вшанували пам'ять усопшого єпископа УГКЦ.
Усі присутні зійшли до крипти Патріаршої прокатедри, де у 1978 році був похований Єпископ Української Греко-Католицької Церкви, Патріарший Архимандрит, Ректор Української Папської Малої Семінарії в Римі та перший український салезіянин Владика Степан Чміль.
Після спільної молитви о. Марко-Ярослав наголосив вірним на важливості вшанування пам’яті визначних українців та сповідників віри, які відіграли важливу роль в історії УГКЦ.
Коротка довідка про життя та служіння Владики Степана:
У жовтні 1945 року в Римі на священника Степана Чміля висвятив архиєпископ Іван Бучко, Апостольський візитатор для українців в Західній Європі. Відразу після священничих свячень о. Степан обіймав посаду директора гідів Катакомб св. Каліста в Римі, маючи, таким чином, можливість зустрічати та контактувати з українськими біженцями.
У 1948 році, за призначенням Конгрегації для Східних Церков, був направлений настоятелями для виконання душпастирської діяльності серед українських емігрантів до Аргентини, де протягом дванадцяти років перебував у салезіянському домі Рамос Мехіяс.
У вересні 1960 року о. Степана викликають в Рим до Української папської малої семінарії Святого Йосафата в якості викладача та сповідника молоді. Наступного року він був призначений настоятелем спільноти та ректором цієї семінарії. Водночас він був хорошим вчителем української та італійської мов новосформованого Українського католицького університету, що знаходився близько базиліки Святої Софії в Римі. Крім того, був членом Комісії з питань визнання недійсності подружжя для вірних східного обряду.
З прибуттям Патріарха Йосифа до Риму о. Степан став його довіреним соратником. Між культурними діяльностями на велику увагу заслуговує його співпраця над виданням італійсько-українського словника, який видав Український католицький університет ім. Святого Климента в Римі.
У 1976 році він знову погодився стати Ректором малої семінарії, свідомий, що це вимагало від нього багато зусиль. Патріарх Йосиф, дуже цінуючи діяльність та ревність отця Степана, нагородив його титулом Патріаршого архимандрита з правом носити митру та жезл. Поставлення в чин архимандрита відбулось урочисто 8 грудня 1976 року у величавій базиліці Святої Софії в Римі в присутності численних вірних. Усі відчули велику радість, тому що о. Степан дійсно заслуговував такого вшанування.
Патріарх Йосиф призначив Кир Степана єпископом Перемишля Галицької митрополії (До Другої світової війни — українське місто, а після війни — польське). Його несподівана та болюча смерть, яка настала 22 січня 1978 року, викликала співчуття у всієї української громади, співбратів-українців, молодих семінаристів і всіх тих, хто мав щастя знати, поважати та любити його.
Більше про життя та служіння преосвященного Владики Степана Чміля можна дізнатися за посиланням: https://synod.ugcc.ua/data/vladyka-stepan-chmil-11727/
