У свято Воскресіння Христового, 31 березня, українська громада прокатедрального собору Святої Софії відзначила величне світле свято Пасхи. Урочисті Великодні богослужіння розпочалися у суботу вечірньою відправою, що зветься Вмістополуношницею, яка звершується посеред храму перед Плащаницею. Процесія, тричі обійшовши святиню під радісний піснеспів «Воскресіння Твоє Христе Спасе», зупинилась біля входу і ректор собору о. Марко-Ярослав Семеген заспівав перше «Христос Воскрес», і з цього моменту розпочалась Велика Пасхальна Утреня, яку можна назвати величним гимном про Христове Воскресіння. Вірні отримали радісну звістку, подібно як жінки-мироносиці прийшовши до гробу Господнього. В неділю вранці вірні зібралися на Божественну Літургію, яку очолив ректор прокатедри у співслужінні отця-ректора Української Папської Колегії святого Йосафата, о. Луїса Касіяна, духівника Колегії, о. Діонісія Завидюка, судового вікарія Апостольського екзархату, о. Анібала Соутуса, о. Порфирія Шумила, ЧСВВ, та о. Андрія Пеленського.
В часі проповіді ректор собору зачитав вірним Великоднє Послання Глави і Отця УГКЦ Блаженнішого Святослава, у якому Предстоятель звертається до духовенства, вірних та всього українського народу, вселяючи надію та підбадьорення українцям у цілому світі. «Воскресіння Сина Божого показує, що Його самопожертва є не кінцем, а новим початком життя кожного з нас. Хто жертвує собою не в ім’я задоволення власних амбіцій чи людських ідей, а віддає себе добровільно Отцеві — той уже воскресає. У тому ж суть кожної справжньої жертви — віддати Творцеві своє все, тобто віддати Богові Боже, бо ми ж творіння Його рук. У тому й сенс самого людського життя: його як дар ми отримали від Бога і лише Йому покликані його повернути. Жертвуючи себе Отцеві, ми вповні реалізуємо себе у вічній Божественній любові: віддаючи себе, нічого не втрачаємо, а навпаки — воскресаємо разом із Христом. Ось чому ми часто повторюємо в наших богослужіннях: «Самі себе, і один одного, і все життя наше Христу-Богові віддаймо». У Христі воскреслому відкривається цінність і мета кожної людської самопожертви».
У посланні Блаженніший так само запевнює вірних у неминучості дня нашої перемоги та висловлює надію, що Христос перемінить наш плач на радість: «Наша перемога над ворогом є такою ж певною і неминучою, як день, що завжди приходить на зміну ночі, як світанок перед ранком Воскресіння Христового, що перемінив плач і сльози мироносиць на мир і радість кожної людини. Українці мають нині відчуття, що на третьому повномасштабному році десятилітньої війни, яка насправді триває століттями, настав слушний час раз і назавжди знищити владу страху Європи і світу перед смертю, що її несе ненаситний російський колонізатор. Сила Пасхи Христової поклала край силі диявола, автора рабства, зухвалості, брехні й насильства. І саме ми в Христі віддаємо себе добровільно Отцеві в живу і живоносну жертву. Нині в пасхальній перемозі довершується Пасха України! Христос воскресає в нашій боротьбі проти зла, у наших зусиллях, у тілі та крові нашого народу, щоб із собою воскресити людину третього тисячоліття і дарувати надію світові — бо в Україні Христос воскрес!» – йдеться у посланні.
По завершенні святкових богослужінь о. Марко-Ярослав Семеген привітав усіх присутніх із Воскресінням Господнім. Слова подяки за добре пастирське слово та підтримку українців линули до Патріаршої катедри у Києві: «Нехай у цей Пасхальний день, коли ми святкуємо Великдень, а Україна перебуває у часі Великого посту, Христос навідається до кожної людини та принесе мир й радість».
Отець Марко-Ярослав подякував всім душпастирям прокатедрального собору – віцеректору о. Дмитру Кудіну, сповіднику о. Василю Ілику, о. Роману Кулинцаку та о. Андрію Пеленському, які трудяться, служать вірним і, стаючи перед Богом, випрошують в Бога ласки для парафіян. Так само душпастир подякував усім отцям, які співслужили Божественну Літургію, вівтарній дружині, хористам, всім сестрам, які трудяться на парафії, волонтерам, представницям спільноти «Матерів в молитві», братам-колегіантам, парафіяльним господиням, групі паломників з України та усім присутнім. «Тільки Господь може зцілити наші внутрішні рани та пролити на них світло благодаті. Вручім Воскреслому Христу наші болі, завдані війною, й нашу Україну. Йдучи дорогою на Голгофу, будьмо тими хто допомагає нести Україні хрест війни аж до самого її Воскресіння», – з такими словами душпастир звернувся до усіх вірних.
Також, зазначимо, що цього дня у молитві з парафіянами собору Святої Софії єднаються також українські громади храму Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці й Монастир Христа Царя отців-василіян під пастирською опікою Владики Діонісія Ляховича, Апостольського екзарха для українців-католиків візантійського обряду в Італії, якому ректор прокатедри висловив особливу подяку.
