Сьогодні, 24 березня, у прокатедрі Святої Софії у Римі вірні взяли участь у Великій Вечірні з Литією з нагоди празника Благовіщення Пресвятої Богородиці. «Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління: Син Божий сином Діви стається» (Тропар празника). Ось таким похвальним гимном наша Церква вітає празник Благовіщення Пресвятої Богородиці, називаючи його початком нашого спасення. І слушно, оскільки Благовіщення дає початок цілому ряду великих таїнств із життя Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері. На благу вість архангела про воплочення Божого Сина людство чекало довгі-довгі тисячоліття. На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в аді. З цим днем сповнилася Божа обітниця післати Спасителя, бо цього дня «Слово стало тілом, і оселилося між нами» (Йо. 1, 14).
Основою цього празника є радісна подія Благовіщення, записана у святого Луки (1, 26-28). Богослужіння свята Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гімнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: «Радуйся!». Головні мотиви тієї святої і неземної радости — це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. «Днесь радість благовіщення, — співаємо на стиховні вечірні, — торжество Дівиці, земля і небо єднаються, Адам обновляється і Єва увільняється від печалі». А сідален утрені каже: «Днесь все створіння радіє, бо тобі каже архангел: Радуйся, благодатна, всехвальна і пречиста Мати Христа Бога».
Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для неї, як Богоматері, має слова найвищої похвали і подиву: «Задум споконвічний відкриваючи, Гавриїл став перед тобою, Діво, і вітаючи тебе, сповістив: Радуйся, земле незасіяна! Радуйся, неопалима купино! Радуйся, глибино незглиблима…» (о. Юліян Катрій, ЧСВВ. "Пізнай свій обряд"). Молімося сьогодні до нашої Небесної Матері, просячи заступництва та ласки. Подібно як Вона, завжди відповідаймо нашому Отцеві своє «Так».
